Вишивка – це текст, що допомагає при старанному вивченні та недюжинних знаннях «прочитати» вірування, міфи народу в певний період часу. Все в ній має значення: від крою і матеріалу до кольору, форми та орнаменту на сорочці або рушниках.

Українська вишивка не змінювалася аж до ХХ століття, коли народ надихнувся свіжими ідеями щодо прикрашання одягу. Спочатку будучи оберегом, вишивка на одязі почала частково втрачати свій сакральний сенс, ставати предметом мистецтва.

Історія української вишивки налічує століття, йдучи своїм корінням у глибину століть. Навчитися «читати» по ній дуже важко. Це вміння, навіть дар, дається з роками, десятками років, а розуміння сполучених воєдино візерунків може і не прийти зовсім. Складність полягає також у тому, що техніка вишивки в кожному регіоні відрізнялася під впливом повір'я, традицій, характерної для того регіону флори і фауни. Тим не менш, є основні поняття щодо колірної гами й основних елементів, кожен з яких має свій, найчастіше сакральний, сенс. Такою вона є – вишивка. Український орнамент необхідно «читати» до кожного стіжка на тканині або вишитому матеріалі, щоб зрозуміти історію цілого роду або навіть всього народу.

В українській вишивці найбільш частим є використання орнаментів, що символізують Сонце і Воду – це два найголовніших і найпотужніших обереги, дві стихії, які підтримують життя. Український орнамент вишивки варіювався від статі та віку носіїв сорочки або володарів вишитого рушника. У давні часи вважалося, що жінкам краще носити вишитий одяг з рослинними візерунками (як берегиням роду та сімейного вогнища), дітям – сорочки з вишитою восьмиконечною зіркою, а чоловікам – з геометричним орнаментом. Візерунки української вишивки рясніють знаками сонця хрестами, які повинні були берегти від темряви та нещасть. Восьмиконечна зірка, яку зображали на сорочках для дітей, символізує життя. Українські візерунки та орнаменти насичені також хрестом із загнутими кінцями (зварювання або коловорот) – це сильний охоронний знак, бог Неба.

Тлумачення рослинних прикрас. У рослинній вишивці часто використовують такі семантичні знаки:

Вишиті ягоди калини символізують безсмертя роду та довголіття його членів. Плоди цієї рослини часто використовує українська вишивка.

Орнамент, що включає в себе ромашки. Ромашки є виявленням любові та юності, чистоти молодих людей.

Соняшники були символом сонця, здатного обдарувати благами та добром.

Маки у давні часи мали неоднозначний сенс. Рослини були здатні захистити від зла та були символом сирітства або вдівства. Тим не менш, і сьогодні їх зображення використовуються на рушниках і вишитих сорочках, вишиваній постільній білизні. Український орнамент часто містить лілії – ця квітка з давніх часів символізувала чистоту.

Дубове листя, які часто вишивали на чоловічих сорочках, символізують чоловічу силу, жолуді – могутність, а шишки знаменували удачу та цілеспрямованість.

Значення геометричних орнаментів. Трикутник з давніх часів вказував на людське спілкування і був безпосереднім символом людини – особливо в поєднанні декількох точок невеликого розміру біля своєї вершини.

Спіраль ж означала мудрість, знання. Червоного, білого або чорного кольорів, вона повинна була вберегти від злих духів.

Землю, Сонце і Воду доповнювали ромбічними фігурами, які символізували родючу матінку-землю, зігріту сонцем, яка вічно годує народ. Дуже часто трійцю, що дає життя всьому живому, зображував український орнамент. Вишивка часто включала в себе і ромб, який мав значення власності, ділянки, де на землі люди вирощували собі їжу.

У давні часи люди і у вишивці спиралися на свої уявлення про навколишній світ. Так, асоціювали вони Воду з хвилястими лініями, Сонце з кругом, а зірки у вишивці символізували весь небосвід.

Регіональні особливості української вишивки.

Незважаючи на схожі елементи, вишивка залежно від регіону відрізняється за своєю колірною гамою і техніками накладання стіжка. Для чернігівської вишивки було характерним вишивання білим по білому дрібними стібками з використанням червоного і чорного кольорів. Одні з небагатьох, майстрині того регіону використовували бісер.

На Волині вишивали на полотні з льону, часто сірому.

Вишивка грубими стібками, «хрестиком» характерна для Слобожанщини.

У Київській області переважали рослинні елементи: грозди винограду, шишки, хміль, а також квадрати та ромби. Окремі елементи обшивали чорними нитками для особливого виділення.

На Подолі основний орнамент виконували в одній колірній гамі, а певні символи вишивали в кольорі.

Вишивка Тернопільської області особливо впізнавана: краї фігур обшивали нитками, що контрастують з кольором самих фігур.

Гуцульска вишивка виділяється зображенням рослин, тварин і геометричних елементів, які з'єднували разом на білому тлі з використанням ниток золотого кольору. Вважається найбільш колоритною вишивкою.

Вишивка на Буковині відрізняється технікою виконання дрібними хрестиками або гладдю з використанням бісеру, вовни та шовку.

У закарпатській вишивці найчастіше зустрічається зигзагоподібний орнамент, майстрині використовували переважно червоний і чорний кольори.

Мода на вишивку не згасає і зараз. Все більше молоді купляє собі вишиті сорочки для офіційних заходів і повсякденного носіння. Підібрати вишиті речі ви можете у нас на сайті.